Чому немає спортивних новин?

Новини на Інтері і 1+1 мають найвищі рейтинги. І водночас на цих каналах немає спортивних новин після основних випусків новин. На 1+1 спортивні новини є пізно ввечері і зранку. А от у прайм тайм часу не знаходять. Чому?
Сьогодні зранку побачила спортивні новини на 1+1? За ті кілька хвилин, які керівництво виділило на спорт, журналісти встигли розповісти про
1. приїзд "Бенфіки" в Донецьк перед матчем з "Шахтарем"
2. останні ігри чемпіонату України з футболу
3. жеребкування Євро-2008
Все!!!!!! Усього ТРИ новини і всі ТРИ про футбол. А де біатлон, в якому виступали наші? Так, вони не здобули медалей, але й футболісти наші на Євро не потрапили. А де волейбол? На вихідних відбулися ігри суперліги. Чому футбольний чемпіонат достойний потрапити в новини, а волейбольний ні? Хто це вирішує? Невже усі спортивні реакції складаються з футбольних фанів? Навіть якщо так, то де ж професійність цих людей? Адже редактор і журналіст керуються не власними зацікавленнями. І невже серед безперервного потоку реклами не знаходиться бодай 5 хвилин, щоб нормально розповісти про спорт (кажучи нормально, я маю на увазі не цю пародію на 1+1, яку я описала)?
Невже всій країні цікавіше дивитися в новинах про безкінечну політику, в якій одні й ті ж обличчя брешуть сьогодні, вчора і завтра?
Не вірю!

Євро-2008. Відбулося жеребкування

Стало відомо, як розподілилися по групах збірні для участі у фінальній частині чемпіонату світу з футболу, який відбудеться у Швейцарії та Австрії у 2008 році. України на цих змаганнях не буде. 
Франція та Італії знову потрапили в одну групу, як і у відбірковому циклі до Євро-2008. 
Здається, не варто особливо виділяти якісь групи і називати їх "групами смерті", адже зіграють справді 16 найсильніших. 

Список груп+розклад ігор.

Ще одна ганьба "Динамо"

Після вчорашньої гри з "Ромою" хочеться тільки поспівчувати вболівальникам. Найперше тим, хто прийшов на стадіон. Мені дивно: "Динамо" вже стільки часу взагалі не грає на полі, вони стали на рівні Фарерських островів, якщо порівнювати з національними командами (тобто командою на якій заробляються очки і тренуються різні склади і комбінації), і все одно знаходиться такі, що приходять на стадіон зовсім не теплого осіннього вечора і затято вболівають. По-друге, жаль тих, хто дивився цей жах по ТБ. Даремно витрачений час. Знаєте як буває: чоловік хоче дивитися футбол, а дружина фільм чи ще щось. Так от, коли грає "Динамо" краще просто уступити дружині, і сварок не буде і нічого не втратите.
Якби ж наші футболісти має такий характер, як наші уболівальники, може, і футбол був би іншим.
Саму гру не хочеться коментувати. Бо коментарі кожної динамівської гри перестають відрізнятися від коментарів попередньої. .

Волейбол на ТБ

На днях наше телебачення двічі потішило мене. Першого разу, коли у спортивних новинах на ICTV розповідали про чемпіонат України з волейболу. Вдруге, коли канал КИЇВ транслював одну з ігор цього чемпіонату.
Я довго займалася волейболом і мені цікаво дивитися ігри і знати останні новини. На жаль, наше ТБ практично не звертає уваги на волейбол, як і багато інших видів спорту. Воно зосереджене на футболі (хоча там останнім часом уже нема на що дивитися). Тому, коли я почула в новинах ICTV про український чемпіонат з волейбол, то дуже зраділа. Підкреслюю, це була не окрема спортивна передача, де є багато часу, щоб розповісти про різні події, а саме спортивний випуск після новин. Був навіть відеоряд.
Коли наступного дня я випадково натрапила на трансляцію волейбольного матчу на каналі КИЇВ, була дуже здивована. І хоча було вже пізно (як я розумію, показували запис; чи була пряма трансляція вдень не знаю) я подивилася до кінця. Коментатори зовсім не потішили. Оскільки не бачила з самого початку, не можу назвати їхніх імен, але це були два чоловіки: один говорив українською, другий російською. Я так зрозуміла, що той що говорив українською, був власне коментатором (тобто займає таку посаду на каналі), а інший – швидше за все, якийсь тренер (можливо, навіть в минулому). Так ось, цей тренер більшість часу повільним голосом розповідав якісь історії з минулого, мало коментував саму гру. Дозволю собі, як людина, яка знає волейбол не з телевізора, сказати, що не всі його коментарі були коректними. Цікавими їх взагалі назвати не можна. Той який коментатор, здавалося, боявся щось сказати, його майже не було чути, проте можна подякувати йому вже за те, що він намагався спонукати тренера до коментування власне гри. Напевно, не все зразу. Спочатку сама наявність, а потім вже якість. (Я вже подумала, може, запропонувати каналу свої послуги коментатора :))
Та все ж дякую Києву за трансляцію і ICTV за новини. Адже канали у такий спосіб виконують пропагандистську функцію (у хорошому сенсі), вони популяризують різні види спорту, звертають на них увагу молоді. Якщо бодай одна людина після перегляду волейболу захоче піти в спортзал і пограти, це буде не мало.

Шахи для наймолодших-2

У Батумі завершився чемпіонат Європи з шахів для дітей до 8 років. Наші шахісти виступили успішно.  Штембуляк Женя зайняв друге місце (6,5 очків), Барго Марко - п'яте місце (6,5 очків), Стасюк Саша - 14 місце (5 очків). Єдина українка серед дівчат Остяк Діана стала тринадцятою.  Загалом у групі хлопчиків виступало 38 учасників, у дівчат - 23.
Чемпіоном серед хлопчиків став Айвазян Нікіта з Росії (8 очків), у дівчат - Хаятова Айдан з Азербайджану (8 очків).

Вітаю наших молодих шахістів! Бажаю нових вдалих виступів!

фінальні результати змагань

Шахи для наймолодших

У Батумі (Грузія) проходить чемпіонат Європи з шахів для дітей до 8 років. У змаганнях беруть участь і українські шахісти. У Батумі прилетіли змагатися три наших хлопчика: Барго Марко, Стасюк Саша і Штембуляк Євгеній та одна дівчинка Остяк Діана (перші двоє з Вінниці, інші, на жаль, не знаю). Будемо слідкувати за виступами маленьких українців і вболівати за них. 
Змагання розпочалися 13 жовтня, фінали пройдуть 22 жовтня. Загалом до Грузії з'їхалися 53 учасника. Це перші змагання такого рівня для таких юних шахістів.

Офіційний сайт змагань www.eurobatumi2007.ge

Учорашній матч України зі збірною Шотландії, звичайно, не потішив нікого. Я ввімкнула телевізор, коли йшла 12-та хвилина гри, а на екрані з"явилося 2-0. Ясно... Сумно, що не вміють наші хлопці боротися. Знаю, що дуже важко віддавати всі сили, коли немає очевидного стимулу, а якщо говорити відверто, то шансів на вихід у нас не було і до цього матчу (ситуації, коли Італія програє Фарерам я не розглядаю).
Жаль було вчора коментатора. Більшу частину матчу він не знав, що казати.  Лише після голу українців трохи ожив. 
А в останні хвилин 10-15 він чекав закінчення гри з таким же нетерпінням як і наші футболісти: нехай вже закінчаться ці муки. Одне сказане коментатором привернуло увагу. Після третього голу в наші ворота він сказав: тепер хлопцям можна просто грати у своє задоволення. Коли я займалася спортом наш тренер не один раз говорив нам те саме. Я знаю, що дуже складно отримувати задоволення від гри, в якій ти програєш. Але я розумію, що так повинно бути. Щоб не казали, я вірю, що кожен гравець нашої збірної любить футбол, ні... вони фанати футболу. І якщо у решті матчів вони не зможуть зробити цього - грати у власне задоволення - то мені жаль і їх, і уболівальників.

Хороша стаття про вчорашню гру на спорт.ком.юа По-моєму, в дуже відповідному настрої написано.

13 жовтня 2007, Щотландія-Україна 3:1, відбір на Євро-2008

Субота тринадцяте

Учорашній матч України зі збірною Шотландії, звичайно, не потішив нікого. Я ввімкнула телевізор, коли йшла 12-та хвилина гри, а на екрані з"явилося 2-0. Ясно... Сумно, що не вміють наші хлопці боротися. Знаю, що дуже важко віддавати всі сили, коли немає очевидного стимулу, а якщо говорити відверто, то шансів на вихід у нас не було і до цього матчу (ситуації, коли Італія програє Фарерам я не розглядаю).
Жаль було вчора коментатора. Більшу частину матчу він не знав, що казати. Лише після голу українців трохи ожив.
А в останні хвилин 10-15 він чекав закінчення гри з таким же нетерпінням як і наші футболісти: нехай вже закінчаться ці муки. Одне сказане коментатором привернуло увагу. Після третього голу в наші ворота він сказав: тепер хлопцям можна просто грати у своє задоволення. Коли я займалася спортом наш тренер не один раз говорив нам те саме. Я знаю, що дуже складно отримувати задоволення від гри, в якій ти програєш. Але я розумію, що так повинно бути. Щоб не казали, я вірю, що кожен гравець нашої збірної любить футбол, ні... вони фанати футболу. І якщо у решті матчів вони не зможуть зробити цього - грати у власне задоволення - то мені жаль і їх, і уболівальників.

Хороша стаття про вчорашню гру на спорт.ком.юа По-моєму, в дуже відповідному настрої написано.

13 жовтня 2007, Шотландія-Україна 3:1, відбір на Євро-2008

Два матчі з португальцями. Шахтар порадував, Динамо як завжди ….

Останні матчі у Лізі Чемпіонів продовжили тенденцію, яка намітилася ще в першому туру (хоча можливо і раніше). Шахтар потішив чудовою грою. Швидкість протягом усього матчу, віддача 100 %, точні передачі. Звичайно, можна згадати купу моментів, в яких не можна було не забивати. Але, якщо бути відвертими, то і «Бенфіка» не відпочивала вчора на полі. Наші суперники боролися, атакували і точно не збиралися програвати. У них теж були моменти, які зазвичай називають стовідсотковими. Це був справжній європейський матч. Напруження в останні 5 хвилин було таким, що, здавалося, закінчується фінал Ліги Чемпіонів.
Попереднього вечора «Динамо» програло «Спортінгу» з Лісабону з рахунком 1:2. Ніби і рахунок не розгромний, але ж і суперника нашого грандом європейського футболу не назвеш. А головне, що протягом матчу нема відчуття, що «Динамо» справді може виграти. Нема легкості гри, нема цікавих комбінацій. Навіть старання не було помітно. Хоч би якась спортивна злість! Не було … А той єдиний гол киян хоча і справді був гарним, виглядав випадковим на фоні усієї їхньої гри. Одразу після цього я сказала: все одно португальці заб’ють ще. І виявилася права. Бо у грі гостей було видно командні дії, а «Динамо» черговий раз виглядало безпорадно, їхні масовані атаки скидалися на гру хлопчиків, які знають, що завдання – забити гол, проте не уявляють, як це зробити, бо ніхто їм не розповідав про стратегії гри.
Якісну різницю можна відчути навіть за таким, звичайно, суб’єктивним, проте для мене надійним показником, як те, що під час гри «Шахтаря» не хочеться відходити від телевізора, щоб чогось не пропустити, а поки грає «Динамо» можна попрасувати одяг, приготувати вечерю і практично нічого не втратиш.
Словом, не видно у київської команди прогресу, і ці зміни тренерів у мене викликають тільки сміх, бо нічого нового в них нема. Якщо ще й цей новий тренер після такої гри каже, що він задоволений грою своєї команди, то мені жаль цю команду. Навряд чи найближчим часом її чекають перемоги.
А «Шахтарю» дякую за гру.

 Я часто читаю сайти, про які писала в попередньому пості, і підписалася на їхні новини за допомогою RSS. Тепер  ви теж можете завантажити ці новини. Для цього вам не треба зализити на кожен сайт. Треб просто скачати файл і додати до свого GoogleReader (Manage subscriptions -> Import/Export) або ж іншого рідера, яким ви користуєтесь. На жаль, далеко не всі спортивні сайти, про які писала мають RSS розсилку. Якщо буду знаходити щось нове, буду казати.

Цікаві сайти

Тут добірка сайтів зі спортивної тематики

• www.sport.com.ua один з найпоширеніших сайтів, регулярно оновлюється, проте розповідає далеко не про всі види спорту
  
  
  
• www.champion.com.ua україномовний аналог www.sport.com.ua
• www.sportonline.com.ua багато інформації, але і багато реклами
• www.lvivsport.com україномовний сайт про український спорт, плюс багато про львівський спорт
• invasport.kiev.ua про спортсменів-паралімпійців
• sport.uandex.net  тут можна знайти інфу про спортивні секції, енциклопедії видів спорту, а також про те, де купити різні спортивні товари
• www.uasport.net деякі розділ постійно оновлюються, на інших інформація 2003 року
• uk.wikipedia.org/wiki/Спорт тут можна почитати про те, що таке спорт взагалі, і перейти на сторінки про різні види спорту
• community.livejournal.com/ukr_football спільнота прихильників українського футболу
• www.korrespondent.net/data/sport.html спортивний розділ кореспондента про спорт в Україні і світі

Гарне фото

Ось таким гарним може бути волейбол!!!!

Блохін: "За результат отвечаю только я"

До- та післяматчеві прес-конференції тренерів привертають увагу, можливо, не меншу, ніж самі футбольні матчі. Медіа люблять показувати, хто і що сказав з тренерів. Якщо до прес-конференції перед грою тренер може "підготуватися", він може впевнено розповідати про стратегії, гравців і про те, що команда буде грати тільки на перемогу. Важче після матчу. Бо результат не завжди очікуваний. Найсвіжіший приклад – грузинсько-українська гра. Мабуть, нелегко було Блохіну розмовляти з журналістами після матчу. У багатьох уболівальників слів не було, і якби це їх показували по телевізору, то довелося б вставляти суцільне "пі-і-і …" Але тренеру доводить щось казати, щось, що потім напишуть у газетах і покажуть у новинах.
Олег Блохін і так відомий своєю різкістю і відвертістю (не завжди в позитивному сенсі), а тут ще й така ситуація. Можна лише уявляти нервовий стан українського тренера. Тому загальний тон інтерв'ю – цілком зрозумілий. Його навіть не можна назвати несподіваним. Попри це дещо несподіване (а головне позитивне) на цій прес-конференції було. А саме критика Олега Блохіна на власну адресу. Не було досі в українській футбольній традиції правила визнавати свої помилки і на питання "хто винен?" взувати на себе, а не тикати пальцями на гравців, суддів чи ще когось. Спортсмени добре знають правило: якщо виграє, то виграє команда, якщо програє, то програє тренер. Це правило дуже зручне для спортсменів і на стільки ж незручне для тренерів. Мабуть, суто по-людськи можна зрозуміти, чому будь-який тренер не хоче керуватися цим правилом. Будь-кому не легко сказати: "я винен у тому, що програла команда". Бо є тисячі фанів (і навіть фанатів), які готові самі шукати винних (чи, краще сказати, крайніх) і, образно кажучи, "розстріляти" їх. А тут людина сама виходить і каже: Ось я, це я винен.
Попередник Блохіна Леонід Буряк не вмів такого робити. Наприклад, після нічиєї 1:1 з відверто не найсильнішою командою – збірною Уельсу Буряк сказав: "На загал поєдинок з валлійцями ми провели краще, ніж попередній. Та низка окремих помилок призвела до нічийного результату. Життя, як і футбол, продовжується, нас чекають наступні зустрічі. Проблеми ж ви знаєте. Головна — незадовільний функціональний стан виконавців" і далі: "У Шевченка позаду сезон в серії “А”, Ребров і Лужний лише оговталися після травм. Нас переслідує якийсь рок". Таке звичне для вболівальників нарікання на гравців, які не виконують завдання тренера, на велику кількість травмованих, на суддів, на фарт суперника і власну злу доля. Жодного слова про власні помилки.
Нинішній тренер, на щастя, готовий сказати: "За результат отвечаютолько я. Я не снимаю с себя ответственность за то, что сегодня мы сыграли 1:1 ... Так и напишите: Блохин отвечает за результат."
Мене особисто дуже тішить, що український тренер готовий визнавати свою відповідальність. Це означає, що з'являється характер. Спортивний характер. Якщо він є у головного тренера, то буде і у команди. Може, тоді ми зможемо грати на рівні зі світовими командами.

"А нам нужна одна на всех победа…"

     Саме ці слова крутилися у моїй голові протягом другого тайму гри з італійцями. Може, тому що коментатор не забував казати про це кожні хвилини три. Перемога, звичайно, потрібна, і не тільки нам. Перемога потрібна всім і завжди. Але чи могли ми вимагати її вчора від наших хлопців. Хтось, скаже – так, хтось – ні. Але, я думаю, ніхто не міг закрити очі на нашого суперника, все-таки не з Фарерами грали. Тому я перед матчем хотіла, щоб наша команда ГРАЛА, тобто не просто перекидали м’яч одне одному і безпорадно бігали поміж італійців, як хлопчики-першокласники. Я вчора це побачила. Україна ГРАЛА у футбол. Можна зараз згадувати багато помилок, дорікати у багатьох моментах. Все ж я задоволена грою. Була самовіддача, було бажання грати, наші хлопці "відпахали" цей матч.
      Ми мусимо визнати, що Італія команда іншого рівня, ніж ми, на клас вища, цього не забереш. І це був не той поєдинок, коли "неможливе можливе". Італії перемога теж була необхідна, за становищем у групі її не можна було назвати явним лідером, який може дозволити собі розкидатися очками.
      Учора вийшло, як у відомому вислові: ви заб'єте нам скільки зможете, а ми вам скільки захочемо. Я думаю, якби забили другий гол, італійці б у відповідь забили третій. Бо, як я вже казала, клас вищий. Італія показала, як створюються моменти – одним пасом. І все. Не треба довгих розіграшів і комбінацій. І якщо ми поки не можемо обігрувати такі команди, то вчитися у цих матчах нам є чому. І це також позитив. Я переконана, що якби не така висока ціна матчу (можливість чи неможливість виходу України з групи), то відгуки про поєдинок не були б такими негативними.
      Не думаю, що варто робити національну трагедію з учорашньої поразки. Я хочу сказати нашим хлопцям: дякую. Ви показали вчора футбол, ви йшли в наступ, ви грали. Показав майстерність Шевченко, якому дуже багато дорікають останнім часом. Вчора він нагадав, у який футбол вміє грати. Чесно кажучи, трохи дивним було для мене, коли Блохін на початку виставив лише одного нападника. Казали ж, що граємо на перемогу, втрачати нічого. Але це вже питання не до гравців.
      Такі поразки від чемпіонів світу іноді важать більше, ніж перемоги над Люксембургами, Фарерами, Мальтами. Не буде цих поразок – не буде шансу колись зіграти з ними на рівних.

12 вересня 2007, Київ, Україна-Італія 1:2, відбірковий матч на Євро-2008.