Ще одна ганьба "Динамо"

Після вчорашньої гри з "Ромою" хочеться тільки поспівчувати вболівальникам. Найперше тим, хто прийшов на стадіон. Мені дивно: "Динамо" вже стільки часу взагалі не грає на полі, вони стали на рівні Фарерських островів, якщо порівнювати з національними командами (тобто командою на якій заробляються очки і тренуються різні склади і комбінації), і все одно знаходиться такі, що приходять на стадіон зовсім не теплого осіннього вечора і затято вболівають. По-друге, жаль тих, хто дивився цей жах по ТБ. Даремно витрачений час. Знаєте як буває: чоловік хоче дивитися футбол, а дружина фільм чи ще щось. Так от, коли грає "Динамо" краще просто уступити дружині, і сварок не буде і нічого не втратите.
Якби ж наші футболісти має такий характер, як наші уболівальники, може, і футбол був би іншим.
Саму гру не хочеться коментувати. Бо коментарі кожної динамівської гри перестають відрізнятися від коментарів попередньої. .

Волейбол на ТБ

На днях наше телебачення двічі потішило мене. Першого разу, коли у спортивних новинах на ICTV розповідали про чемпіонат України з волейболу. Вдруге, коли канал КИЇВ транслював одну з ігор цього чемпіонату.
Я довго займалася волейболом і мені цікаво дивитися ігри і знати останні новини. На жаль, наше ТБ практично не звертає уваги на волейбол, як і багато інших видів спорту. Воно зосереджене на футболі (хоча там останнім часом уже нема на що дивитися). Тому, коли я почула в новинах ICTV про український чемпіонат з волейбол, то дуже зраділа. Підкреслюю, це була не окрема спортивна передача, де є багато часу, щоб розповісти про різні події, а саме спортивний випуск після новин. Був навіть відеоряд.
Коли наступного дня я випадково натрапила на трансляцію волейбольного матчу на каналі КИЇВ, була дуже здивована. І хоча було вже пізно (як я розумію, показували запис; чи була пряма трансляція вдень не знаю) я подивилася до кінця. Коментатори зовсім не потішили. Оскільки не бачила з самого початку, не можу назвати їхніх імен, але це були два чоловіки: один говорив українською, другий російською. Я так зрозуміла, що той що говорив українською, був власне коментатором (тобто займає таку посаду на каналі), а інший – швидше за все, якийсь тренер (можливо, навіть в минулому). Так ось, цей тренер більшість часу повільним голосом розповідав якісь історії з минулого, мало коментував саму гру. Дозволю собі, як людина, яка знає волейбол не з телевізора, сказати, що не всі його коментарі були коректними. Цікавими їх взагалі назвати не можна. Той який коментатор, здавалося, боявся щось сказати, його майже не було чути, проте можна подякувати йому вже за те, що він намагався спонукати тренера до коментування власне гри. Напевно, не все зразу. Спочатку сама наявність, а потім вже якість. (Я вже подумала, може, запропонувати каналу свої послуги коментатора :))
Та все ж дякую Києву за трансляцію і ICTV за новини. Адже канали у такий спосіб виконують пропагандистську функцію (у хорошому сенсі), вони популяризують різні види спорту, звертають на них увагу молоді. Якщо бодай одна людина після перегляду волейболу захоче піти в спортзал і пограти, це буде не мало.