Субота тринадцяте

Учорашній матч України зі збірною Шотландії, звичайно, не потішив нікого. Я ввімкнула телевізор, коли йшла 12-та хвилина гри, а на екрані з"явилося 2-0. Ясно... Сумно, що не вміють наші хлопці боротися. Знаю, що дуже важко віддавати всі сили, коли немає очевидного стимулу, а якщо говорити відверто, то шансів на вихід у нас не було і до цього матчу (ситуації, коли Італія програє Фарерам я не розглядаю).
Жаль було вчора коментатора. Більшу частину матчу він не знав, що казати. Лише після голу українців трохи ожив.
А в останні хвилин 10-15 він чекав закінчення гри з таким же нетерпінням як і наші футболісти: нехай вже закінчаться ці муки. Одне сказане коментатором привернуло увагу. Після третього голу в наші ворота він сказав: тепер хлопцям можна просто грати у своє задоволення. Коли я займалася спортом наш тренер не один раз говорив нам те саме. Я знаю, що дуже складно отримувати задоволення від гри, в якій ти програєш. Але я розумію, що так повинно бути. Щоб не казали, я вірю, що кожен гравець нашої збірної любить футбол, ні... вони фанати футболу. І якщо у решті матчів вони не зможуть зробити цього - грати у власне задоволення - то мені жаль і їх, і уболівальників.

Хороша стаття про вчорашню гру на спорт.ком.юа По-моєму, в дуже відповідному настрої написано.

13 жовтня 2007, Шотландія-Україна 3:1, відбір на Євро-2008