Саме ці слова крутилися у моїй голові протягом другого тайму гри з італійцями. Може, тому що коментатор не забував казати про це кожні хвилини три. Перемога, звичайно, потрібна, і не тільки нам. Перемога потрібна всім і завжди. Але чи могли ми вимагати її вчора від наших хлопців. Хтось, скаже – так, хтось – ні. Але, я думаю, ніхто не міг закрити очі на нашого суперника, все-таки не з Фарерами грали. Тому я перед матчем хотіла, щоб наша команда ГРАЛА, тобто не просто перекидали м’яч одне одному і безпорадно бігали поміж італійців, як хлопчики-першокласники. Я вчора це побачила. Україна ГРАЛА у футбол. Можна зараз згадувати багато помилок, дорікати у багатьох моментах. Все ж я задоволена грою. Була самовіддача, було бажання грати, наші хлопці "відпахали" цей матч.
Ми мусимо визнати, що Італія команда іншого рівня, ніж ми, на клас вища, цього не забереш. І це був не той поєдинок, коли "неможливе можливе". Італії перемога теж була необхідна, за становищем у групі її не можна було назвати явним лідером, який може дозволити собі розкидатися очками.
Учора вийшло, як у відомому вислові: ви заб'єте нам скільки зможете, а ми вам скільки захочемо. Я думаю, якби забили другий гол, італійці б у відповідь забили третій. Бо, як я вже казала, клас вищий. Італія показала, як створюються моменти – одним пасом. І все. Не треба довгих розіграшів і комбінацій. І якщо ми поки не можемо обігрувати такі команди, то вчитися у цих матчах нам є чому. І це також позитив. Я переконана, що якби не така висока ціна матчу (можливість чи неможливість виходу України з групи), то відгуки про поєдинок не були б такими негативними.
Не думаю, що варто робити національну трагедію з учорашньої поразки. Я хочу сказати нашим хлопцям: дякую. Ви показали вчора футбол, ви йшли в наступ, ви грали. Показав майстерність Шевченко, якому дуже багато дорікають останнім часом. Вчора він нагадав, у який футбол вміє грати. Чесно кажучи, трохи дивним було для мене, коли Блохін на початку виставив лише одного нападника. Казали ж, що граємо на перемогу, втрачати нічого. Але це вже питання не до гравців.
Такі поразки від чемпіонів світу іноді важать більше, ніж перемоги над Люксембургами, Фарерами, Мальтами. Не буде цих поразок – не буде шансу колись зіграти з ними на рівних.
Ми мусимо визнати, що Італія команда іншого рівня, ніж ми, на клас вища, цього не забереш. І це був не той поєдинок, коли "неможливе можливе". Італії перемога теж була необхідна, за становищем у групі її не можна було назвати явним лідером, який може дозволити собі розкидатися очками.
Учора вийшло, як у відомому вислові: ви заб'єте нам скільки зможете, а ми вам скільки захочемо. Я думаю, якби забили другий гол, італійці б у відповідь забили третій. Бо, як я вже казала, клас вищий. Італія показала, як створюються моменти – одним пасом. І все. Не треба довгих розіграшів і комбінацій. І якщо ми поки не можемо обігрувати такі команди, то вчитися у цих матчах нам є чому. І це також позитив. Я переконана, що якби не така висока ціна матчу (можливість чи неможливість виходу України з групи), то відгуки про поєдинок не були б такими негативними.
Не думаю, що варто робити національну трагедію з учорашньої поразки. Я хочу сказати нашим хлопцям: дякую. Ви показали вчора футбол, ви йшли в наступ, ви грали. Показав майстерність Шевченко, якому дуже багато дорікають останнім часом. Вчора він нагадав, у який футбол вміє грати. Чесно кажучи, трохи дивним було для мене, коли Блохін на початку виставив лише одного нападника. Казали ж, що граємо на перемогу, втрачати нічого. Але це вже питання не до гравців.
Такі поразки від чемпіонів світу іноді важать більше, ніж перемоги над Люксембургами, Фарерами, Мальтами. Не буде цих поразок – не буде шансу колись зіграти з ними на рівних.
12 вересня 2007, Київ, Україна-Італія 1:2, відбірковий матч на Євро-2008.
3 коментарі:
Молодець, Наталі, класний нарис! Уявляєш, я хоч узагалі не шарю у футболі, теж дивилася той матч по телевізору і навіть спромоглася теж угледіти там гру. Я ж дилетант, тому справді сподівалася на диво і що пощастить...
Коментар не лише до цієї замітки, а й до блогу взагалі. Один з небагатьох блогів, які цікаво читати не лише знайомому автора. Мене особисто дратує, коли створюється блог з інтригуючою назвою, а контент - а-ля "сєводня мнє плоха, но вчєра била супєр" Я вважаю таке засмічення інформаційного простору просто злочином!
Ната, а ти молодець! Огляд не просто інформативний, але й цікавий, навіть би сказала захоплюючий! Один з небагатьох, які виникає бажання дочитати до кінця :) Так тримати!
Дякую. Приємно, що комусь цікаво читати мій блог. Значить, треба буде писати ще ))
Дописати коментар